Суть технології
Сольові суміші (найчастіше нітрат натрію та нітрат калію) плавляться при температурі близько 220°C і залишаються рідкими аж до 600°C. Це робить їх ідеальним теплоносієм: вдень надлишок тепла від сонячних концентраторів (CSP-станцій) нагріває сіль у спеціальних резервуарах, а вночі або в похмуру погоду це тепло використовують для отримання пари, яка обертає турбіну й виробляє електрику.
Чому не просто батарея
Головна відмінність від літій-іонних систем — сіль зберігає не електрику, а тепло, і втрачає його дуже повільно: до 1–3% на добу. Це дозволяє станціям з тепловим накопиченням віддавати електроенергію протягом кількох годин після заходу сонця, забезпечуючи стабільну генерацію майже цілодобово — те, чого класичні фотопанелі без додаткового накопичувача забезпечити не можуть.
Де це вже працює
Технологія найбільш поширена саме на станціях концентрованої сонячної енергії (CSP), де дзеркала фокусують сонячне світло на приймачі з сіллю. За оцінками галузевих аналітиків, у 2026 році саме CSP-застосування залишається найбільшим сегментом ринку теплового зберігання на розплавлених солях. Паралельно розробники шукають способи здешевити технологію для промислового застосування — наприклад, буферизації тепла в хімічних виробництвах і на підприємствах з високою температурою процесів.
Обмеження та перспективи
У порівнянних показниках густини енергії розплавлені солі поступаються новішим термохімічним рішенням, які здатні зберігати тепло практично без втрат і компактніше. Але за простотою, надійністю та вартістю на мегават-годину сольові системи поки залишаються економічно найдоступнішим варіантом для довготривалого зберігання тепла у великих масштабах.
Що це означає для галузі
Для приватного домогосподарства ця технологія поки що не актуальна — вона працює на рівні промислових станцій. Але сам принцип показовий: майбутнє відновлюваної енергетики — це не лише панелі та вітряки, а й розумні способи "розтягнути" сонячну енергію в часі, зробивши її доступною тоді, коли вона найбільше потрібна.
